Історія яворівської іграшки

          Перші письмові згадки про яворівську іграшку були ще у 17 столітті. Документальним підтвердженням цього є лист мешканця Яворова Юрія Липи до свого друга в 1944 році: «Містечко, де я є, славне вже триста літ із забавкарства».

          Яворі́вську іграшку називають за́бавкою. Це слово походить від слова "забавляти".

          Забавкарство спочатку було домашнім виробництвом, а потім виокремилося в самостійний промисел. На початку 19 століття в Яворові  цим ремеслом займалися 89 родин. Кожна з них виготовляла близько 3600 іграшок протягом року. Отже, забавкарство стало не тільки прибутковою справою, а й доброю традицією, яку передавали з покоління в покоління.

          Забавки майстрували переважно з осики, яку наділяли властивістю відганяти зло. Прикрашали іграшки «вербівкою» - традиційним яворівським розписом. Квіти і листочки на забавках малювали у вигляді вербових гілок, а для розпису спочатку використовували тільки три кольори: зелений, синій і червоний. Зелений колір символізував траву і листя, синій - небо і воду, а червоний - плоди та ягоди. На початку 20 століття почали використовувати ще і жовтий колір, який символізував сонце.

          Великою популярністю користувалися іграшкові меблі, візочки з кониками або драбинками, колисочки, музичні інструменти: скрипки, сопілки, тріскачки, тарахкальця та ін. Ці забавки були безпечними для дітей, тому що виготовлялися з дерева.

          Наприкінці 19 століття забавкарство почало занепадати, його витісняла дешева фабрична продукція. Але повністю зникнути цьому традиційному промислу не дали культурні, громадські діячі та меценати. За їх сприяння у 1896 році в Яворові відкрили "Забавкарську школу". Школа навчала майстрів більш сучасним технологіям обробки деревини, допомагала удосконалити процес виготовлення іграшок.У 1905 році, отримавши офіційну назву "Державної школи деревного промислу", вона налічувала три відділення: столярне, токарне і різьбярське. 

          У школі яворівські майстри вирізали коників шести різних розмірів, шість різновидів кеглів, лічильні палички, іграшкові мальовані будиночки, крокети, жовніри, візочки, тачки та інше.

          Перед школою стояло також завдання допомогти майстрам, які виготовляли забавки в домашніх умовах, продати свої вироби.

          «Забавкарська школа» двічі припиняла свою діяльність - під час Першої світової війни та з 1939 по 1942 роки. Навіть під час війни школа займалася відродженням забавкарського мистецтва. На жаль, у 1944 році "Забавкарську школу" було закрито.

          З часом іграшка втратила своє першочергове призначення і перетворилася на сувенір. В Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України зберігається найбільша колекція яворівських забавок.

          В наш час поступово відновлюються традиції забавкарства, виникають осередки із виготовлення старовинної яворівської іграшки. Це дає можливість зберегти унікальне іграшкове ремесло для нащадків.

Всі статті

Залиште ваш коментар

Підпишіться на новини

Долучайтесь до нас